Меню сайту |
|
|
Форма входу |
|
|
Категорії розділу |
|
|
Пошук |
|
|
Міні-чат |
|
|
Наше опитування |
|
|
Опитування |
|
|
|
| | |
|
У категорії матеріалів: 8 Показано матеріалів: 1-8 |
|
Сортувати по:
Датою ·
Назвою ·
Рейтингом ·
Коментарем ·
Переглядами
Рецензія на твір Евгенії Кононенко
«Імітація»
Твори Є. Кононенко завжди привертали увагу багатьох
критиків і дослідників, які одностайно визначають її романи і повісті як
детективи. Провідними у розгляді романів письменниці "Імітація”, "Зрада” і
повісті "Ностальгія” є критерії, характерні саме для детективних творів. Найбільше
відповідає жанру детективу роман
"Імітація”, але і у цьому творі письменниця вдається до гри із класичними
нормами. Згідно жанрових особливостей детективних творів, усі події сюжету і
невідповідності, які знаходять герої, мають складати єдину логічну схему.
Такого стереотипного підходу до розслідування дотримуються герої роману, намагаючись
пов’язати в одне ціле низку подій: загибель мистецтвознавця Мар’яни Хрипович,
викрадення і знищення картин обдарованої хворої дівчини і вбивство директора
провінційної музичної школи – і не досягають успіху. Останній злочин мав свою
окрему історію, не пов’язану із основним розслідуванням героїв, а тому усі
версії, які враховували цей факт виявились хибними. Істина розкривається
завдяки збігу обставин і необачній поведінці злочинця. Неканонічною є і
розв’язка роману: Лариса Лавриненко, відтворивши повну картину вбивства,
знаходить убивцю і докази його провини, але свідомо не вживає жодних заходів,
аби покарати злочинця. Таким чином письменниця акцентує той момент, що героїв
цікавить істина людських відносин, а не проблеми покарання за злочин, які є
складовою класичного детективу. Читати далі... Автор: Селютина Ганна
|
Рецензія на роман Юрія Андруховича "Рекреації"
«Рекреації» – це перший великий твір Юрія
Андруховича. І водночас цей твір став першим, який викликав у читачів шок своїм
іронічним знехтуванням усталеної шкали цінностей. Роман був завершений у 1990
р., але побачив світ лише 1992 року на сторінках журналу
«Сучасність». Реакція читачів була неоднозначною – дехто зачитувався твором, а
дехто не зрозумів його і обурився через суто зовнішні показники, як, наприклад,
вживання ненормативної та жаргонної лексики, що ним рясніє текст.
У творі ми бачимо багато рис постмодерної течії: це і присутність
оповідоча, і бачення
життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу, іронічність та пародійність, прагнення поєднати
(часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій.
|
Рецензія на твір Марії Матіос «Щоденник страченої» Марія Матіос у «Щоденнику страченої» демонструє елементи психологічного
трилера, в якому органічно поєднані сюжет і потік свідомості,
детективність розповіді і новелістичний фінал, тілесну чуттєвість і
психоаналітику. «Щоденник страченої» Марії Матіос є щоденником не
лише за суттю: він навіть виданий у формі щоденника. А на початок
винесені короткі речення-думки, які зустрічаються у самому «Жіночому
літописі». Весь твір з огляду на обрану форму видається таким, що
присвячено особистим переживанням, оскільки основний об'єкт оповіді
-пристрасть героїні до чоловіка, що досить швидко стала для неї
руйнівною, і відтак вона значний час прожила на крихкій межі між життям і
смертю або божевіллям. Героїня Лариса Ковальчук детально нотує у
своєму «жіночому літописі» найтонші пориви своєї сутності, найпотаємніші
бажання свого серця, яким так і не судилось здійснитись, через
жорстокість долі, невблаганність життєвих обставин та нерозуміння з боку
оточуючих людей. Жінка повністю зосереджена на самопізнанні, своєму
внутрішньому світі. Її серце пошматоване болісним пригадуванням про
невиправну помилку минулого – зроблений в молодості аборт, внаслідок
чого вона не може відчути радість материнства. Саме тому все єство
згорьованої представниці прекрасної статі сповнене неймовірної пустки,
тотальної порожнечі, що виникає через почуття провини.
|
Аналіз літературно-критичної статті П. Куліша «Характер и задача
украинской критики».
Теоретична стаття П. Куліша
«Характер и задача украинской критики» (1861) починається з епіграфу про
невиправданість лінощів і байдужості до важливих питань, автором якого є В.
Бєлінський. Такий вступ подає вихідну тезу, яка далі є основою критичних
суджень і виражає одну з головних ідей критика про необхідність постійної праці
над собою.
У вступі автор акцентує на
поблажливому, необ’єктивному ставленні читача до белетристики, що призводить,
на його думку, до панування в літературі некорисних творів некомпетентних
авторів. П. Куліш порівнює таку белетристику з працями історичними,
філософськими, науковими, беручи при цьому за критерій дефініції ступінь
істинності, правдивості зображуваного, і наголошуючи, таким чином, на
необхідності піддавання літературних творів професійній, суворій критиці. |
Рецензія на твір Марії Матіос «Солодка Даруся» Повна назва
роману Марії Матіос – «Солодка Даруся. Драма на три життя». Таке жанрове
визначення вказує на тричленну організацію твору. Однак йдеться не про
драматичний твір як такий, а про роман, що складається з трьох частин,
тісно пов’язаних між собою, які розповідають драматичну історію життя
родини Ілащуків. Твір вміщує в собі одночасно елементи історичного,
філософського, психологічного роману, хоча й за обсягом являє собою
новелу. |
Ірен
Роздобудько «Пастка для жар-птиці»«Пастка
для жар-птиці» це детективний роман,
головною героїнею якого є Віра, вона
працює на телебаченні, життя її вже
більш-менш склалося, аж раптом в
ресторані-кав’ярні
на неї натрапляє Ліліана Полозкова, яка
працює редактором
відділу західної культури інформаційної
агенції і пропонує Вірі нову роботу,
також Ліліана зауважує, що десь бачила
Віру, але Віра ніяк не пригадує, де вони
могли зустрітися. Віра довго не думаючи
погоджується на нову роботу, так вона
потрапляє до нового колективу. Про
кожного з нових колег Віра складає певні
враження, занотовуючи їх до блокнота.
Разом з вірою працюють Ярослава (нервова
красуня з ознаками прихованої
стервозності), Заріна (мовчазна,
інтелігентна провінціалка), Аліна(смаглява
Барбі) та Вовчик (типічна секретарка,
але чоловічого полу).
|
Це книга про самотність серед людей, про те, що тебе можуть не розуміти найрідніші люди, про втрати й сподівання, про рух уперед і бажання повернутися в минуле, про страх і любов, про жорстокість і доброту, про байдужість і віру - тобто, про людське життя.
Це книга для дорослого читача, який уже встиг щось втратити в своєму житті. Це книга для читача ще юного, який боїться щось утратити.
Вона вкрадається в твою душу й оселяє там неспокій, змушує зламати твої домовленості із самою собою: не думати про деякі речі, бо це занадто боляче.
|
У цій статті я б хотіла відзначити книгу Ірен Роздобудько "Якби"
Роман
присвячений актуальній темі постійного прагнення людьми змінити щось у
своєму минулому. Протягом усього роману слово "Якби" набуває майже
магічного значення. Але в людському житті неприпустимі умовності і це
слово не вміє впливати на минуле.
|
| |
| | |
|