Роль стереотипу в творенні політичного міфу

 Термін «стереотип» увів американський журналіст Уолтер Ліппман у книзі  «Суспільна думка», що побачила світ 1922 року. Поняття, запозичене з поліграфії, первинно слугавало на позначення типографські форми, з яких друкується тираж газети чи будь-якої іншої поліграфічної продукції. Порівняння з типографським процесом дозволяє відобразити технологію розповсюдження стереотипів у суспільстві: створюється певний шаблон, який потім тиражується у суспільстві за допомогою засобів масової інформації.

Ліппман вважав, що існує тільки та дійсність, яка відтворена засобами масової інформації. Останні створюють певний «псевдосвіт», який постає для аудиторії як справжній світ. Будується цей світ за допомогою стереотипів.

Польський дослідник Л.Войтасик визначав стереотип як «поширені за допомогою мови чи образу в певних соціальних групах стійкі уявлення про факти дійсності, що призводять до спрощених чи перебільшених оцінок чи поглядів з боку індивідів».

Що таке політична реклама

У червні 1996 р. було прийнято Закон України «Про рекламу», який визначив основні принципи рекламної діяльності в нашій країні, сприяв регулювання правових відношень, що виникали у процесі створення, розповсюдження й отримання реклами.

Реклама щоденно впливає на людину, внаслідок чого вона відіграє дуже важливу роль у житті постіндустріального інформаційного суспільства. Безперечно, у демократичному суспільстві, яким себе позиціонує сучасне українське суспільство, не можна не відзначити розширення функцій політичної реклами. Політична реклами є важливим засобом боротьби за голоси виборців. ЇЇ рівень та професіоналізм впливають на розстановку політичних сил у країні після кожних проведених виборів.

Рекламний текст як специфічна мовна структура: стан дослідження проблеми

У теорії та практиці рекламної комунікації виділяють наукові роботи, присвячені вивченню економічної та комунікативної ефективності реклами. Особливо відчутно активізувалась увага теоретиків та практиків реклами до комунікативного аспекту її ефективності, однак спеціальних досліджень з питань комунікативної ефективності реклами, які б узагальнювали наявний досвід, як теоретичний, так і практичний, не існує, оскільки дослідники розглядають лише окремі аспекти зазначеної проблеми. Найчастіше це стосується показників комунікативної ефективності, так званих ефектів, що є засобами створення короткочасного враження, котре досягається застосуванням певних мовних конструкцій та лексичних засобів.