Складений іменний присудок
Складений іменний присудок є двокомпонентною конструкцією, утвореною з дієслова
зв’язки та іменної частини. Іменна частина є носієм лексичного значення
присудка. Дієслово-зв’язка служить засобом граматичного зв’язку присудка з
підметом і передає граматичні значення способу, часу, особи чи роду, числа.
Постає пистання про граматичну роль відмінкових закінчень і прийменників, що
входять до складу присудка. І.Р. Вихованець вважає, що їх роль важлива у
вираженні узагальнених значень присудка, оскільки «вторинна індивідуальна
предикативна функція» словоформи «не відповідає категорії відмінкового значення
і перебуває в синтаксичній сфері дієслова», у яку її переводить дієслівна
зв’язка . Однак М.Я.Плющ слушно зазначає, що в складеному іменному
присудку саме відмінкові форми виражають предикативні відношення між підметом і
присудком. Зв’язка тільки конкретизує ці відношення в плані часу, модальності й
особи.
Дослідники, зокрема І.Р. Вихованець, А.П. Загнітко, Є.К. Тимченко
зазначають, що у складеному іменному присудку слід розрізняти:
- Власне-присудкові форми (називний, орудний, знахідний відмінок без
прийменника і знахідний відмінок із прийменником за, родовий відмінок ознаки),
наприклад: Вчора був я лоцманом (М. Рильський).
- Невласне-присудкові форми (будь-який другорядний член речення із
дієсловом-зв’язкою бути, який приписує підметові ознаки, що мають конкретний
характер), наприклад: Але професії в нас будуть
різні (О. Донченко).
Найчастіше невласне-присудковими виступають форми родового, знахідного,
орудного і місцевого відмінків, а «їх позиційна значущість визначувана
семантичною достатністю \ недостатністю дієслів-зв’язок, які бувають:
- носіями тільки граматичного значення (бути);
- носіями певних відтінків лексичного значення і граматичними маркерами (стати-ставати, виявитися-виявлятися,
лишитися-лишатися, залишитися-залишатися, зробитися-робитися,
назватися-називатися, здатися-здаватися, уявитися-уявлятися, доводитися);
- повнозначні дієслівні лексеми із значенням руху чи стану (йти, приїхати,
повернутися, сидіти, стояти і под.)».
Отже, розглянемо детально кожен із зазначених видів призв’язкових елементів
(іменна частина складеного іменного присудка).
- Іменна частина виражена іменником у називному або орудному відмінку: Цим
танцем і почався червоноармійський самодіяльний вечір. Душею його став старшина
Омельчук (Ю. Збанацький).
До складу призв’язкового компонента разом з іменником може входити
прикметник, дієприкметник, займенник, сполучення іменника у родовому відмінку
та прикметника. Наприклад: Принаймні я вважаю
справжніми людьми тільки хоробрих (О. Гончар); Ви сильна людина (Ю. Безик); Роман – людина ніжної і сумирної вдачі (О. Гончар).
При нульовій зв’язці вживається тільки форма називного відмінка. Якщо
дієслово-зв’язка бути наявна, то
можливі форма називного і орудного відмінках. При напівповнозначних зв’язках
використовується форма орудного відмінка. Те саме стосується присудків, іменна
частина яких виражена прикметникам, дієприкметником, займенником.
- Іменна частина виражена сполученням іменника в родовому відмінку без
прийменника або з ним, із пояснюючим його прикметником, займенником,
числівником. Наприклад: Невже і Василь був
про неї такої думки? (Я. Баш); Літак той був моєї конструкції (О. Донченко).
Із прийменником без словоформа
позначає внутрішній або зовнішній стан суб’єкта, який характеризується
відсутністю ознаки, позначуваної іменником: Місто в нас невеличке, але не без заскоків (Л.Дереш); Та ще з японської
[війни] без руки (І.Жиленко).
Форма родового з прийменником з(із) у присудку з нульовою
зв’язкою позначає родовід (рід, підвидом якого щось виступає): Роман із
породи хижаків (О.Тарасов); А
ксьондзи всі з поляків?(Л.Денисенко);
Все як із
заліза… (О.Кобилянська); а зі зв’язкою, вираженою повнозначним
дієсловом, – психічний або фізичний стан суб’єкта: Директор вийшов
із трансу… (Л.Дереш); Ця
жінка сьогодні вийшла з палицею (М.Матіос).
- Іменна частина виражена іменником у знахідному відмінку без прийменника
із залежним словом або без нього. Така форма імені вживається при зв’язках
являти (собою), становити (собою). Наприклад: Траншея являла жахливе видовище (О.
Гончар).
- Іменна частина виражена іменниками в непрямих відмінках з прийменниками
із залежними словами або без них. Наприклад: Весна була в розпалі (І.Ле); Він був у
чудеснім настрої (М. Коцюбинський).
- Іменна частина виражена прикметником у називному чи орудному відмінку із
залежними словами або без них. Наприклад: Гарним
був Київ у цей свіжий осінній ранок (В.
Собко); У нас був дід дуже схожий на бога (О. Довженко).
- Іменна частина виражена дієприкметником у називному чи орудному відмінку
із залежними словами або без них. Наприклад: Гірські печери затоплені водою
(Ю. Бедзик); Щире кохання не вкрите серпанками
(Леся Українка).
- Іменна частина виражена займенником у називному чи орудному відмінках.
Нприклад: А хіба ми – це не ти? (Ю.
Мушкетик); А хіба наша держава – не твоя
(Ю. Мушкетик); То хто ж він був? (А.
Малишко).
Займенники найчастіше мають прикметникову форму. Якщо ж іменною частиною є
особовий займенник, то і підмет є особовим займенником, при цьому вживаються
частки це, то, ось. Наприклад: Я не ти; Держава – це ми.
- Іменна частина виражена нерозкладним слово сполучником. Наприклад: Ми –
це мільйони робітників (О. Довженко); Небо в
мільйонах зірок (О. Довженко); Яготин назавжди лишився у пам’яті поета як одне з найзаповітніших для нього місць
на Україні (П. Жур).
- Іменна частина виражена фразеологічними сполученнями. Присудки, виражені дієслівними фразеологізмами, з іменною
частиною у формі родового можуть позначати психічний процес, наприклад: Маланка
не дуже няла віри тому (М.Коцюбинський);
Євграф Фірсович не пойняв віри власним
вухам (Б. Антоненко-Давидович); У таких випадках він тонкий на сльозу (Я. Баш).
Іменна частина складеного присудка може містити порівняльні сполучники як,
ніби, мов, наче, неначе, нібито, неначебто. Наприклад: Душа – як пісня
солов’їна (В. Сосюра); Гай був чимось наче збентежений (О. Гончар).
Отже, двокомпонентну структуру із дієслова-зв’язки та іменної частини
називають складеним іменним присудком. При цьому зв’язка є засобом граматичного
зв’язку з підметом і носієм граматичного значення, а лексичне значення
передається іменною частиною.
| 
