Поняття про простий дієслівний присудок

А.П. Загнітко зазначає, що різновидами простого присудка виступають: дієслівний; інфінітивний; нульовий; вигуковий. Простий дієслівний присудок реалізується за допомогою відмінюваної дієслівної форми (теперішнього, минулого або майбутнього часу дійсного способу; складеною формою майбутнього часу, умовного способу; простої і складеної форми наказового способу), яка поєднує в собі лексичне і граматичне значення. Наприклад: Закучерявилися  хмари.  Лягла  в  глибинь  блакить…(П. Тичина); Одбивсь  в  озерах  настрій  сонця.  Снує  про  давнє  дим…  (П. Тичина); Я відкрию вам таємницю (Ю. Бедзик); А тепер будемо вечеряти разом (Ю. Бедзик); На місці вчительки я б тебе за такий зошит виставила з класу! (О. Донченко); А ти напиши про щось справжнє з життя нашого класу (О. Донченко); Хай потішається парубча (Ю. Бедзик).   

Простий дієслівний присудок може виражатися дієсловом бути в дійсному, умовному чи наказовому способі із значенням «бути в наявності, перебувати», наприклад: Був чудовий липневий ранок (М. Коцюбинський); За чверть години вони будуть дома (Ю. Бедзик); Ще є в людей такі серця! (А. Малишко).

Часто дієслівна форма може ускладнюватися службовими частинами мови, зокрема модальними частками як, як не,  ну, давай, ніби, наче, мов, немов, начебто, собі, так і, аж: Давай я заграю тобі на роялі (М. Нагнибіда); Сонце щойно випливло з-за обрію. Воно ніби залягло на далекій смужці лісу, велике і червоне (Ю. Збанацький); …а дрібнота уже за порогом як кинеться по вулицях, та й давай місити недобитків православних, а ті голосити; Я аж засміявся (Т. Шевченко).

Однією з форм ускладненого присудка є повторення дієслова-присудка на означення тривалої дії: Десь, як загублений дзвоник, подзвонює і подзвонює вівсянка (М. Стельмах). Ускладнює простий присудок повторення одного і того ж дієслова з часткою так: А заєць побіг так побіг. Ускладнена форма простого дієслівного присудка також включає два спільнокореневі дієслова, одне у формі інфінітива, а друге в дієвідмінюваній формі, з часткою не, наприклад: Крові багато проллється, а подолати нас ніхто не здолає (Ю. Збанацький). Ще одна форма ускладнення – дві дієслівні форми, одна з яких має ослаблене лексичне значення, типу давайте попрацюємо, взяв та збудував, знай співає, піду попрацюю і под., наприклад: Я б прийшов допоміг (В. Собко).

Вигукова форма дієслова передає коротку, миттєву дію, наприклад: Мамка татка бух у плечі. Гуп сокира на колоду. П’яний – пуць на землю! Та й дзеркалом тарах у землю (нар. творчість).

Показником нульового присудка виступає в реченні обставина місця, яка виражається відповідним прислівником або іменниково-прийменниковою конструкцією. І.Р. Вихованець таку синтаксичну конструкцію називає аналітичним синтаксичним прислівником. Наприклад: На стрісі мох і навіть кущик жита. Праворуч комора дерев’яна, рублена. Між коморою та будиночком ворота й хвіртка. Біля воріт дві тополі (О. Довженко). Речення з нульовим присудком виступають варіантними виявами речень з ненульовим присудком: Біля воріт дві тополі \ Біля воріт росли дві тополі.

Простий дієслівний присудок може виражатися фразеологічними зворотами дієслівного характеру, наприклад: І знову усі сушать голови над пальним (М. Стельмах).

Стійкі сполучення дієслова та іменника, які за значенням відповідають одному слову (брати участь, подати команду, взяти напрям тощо) також є ускладнювачами простого дієслівного присудка. Наприклад: Черниш козирнув і подав команду на п’ятий рейс (О. Гончар); Через кілька хвилин слухняна емка, голосистим гудком привітавши вартового на воротах, вилетіла в поле і взяла напрям на хутір Марцинюки (Ю. Збанацький).

Прості дієслівні присудки, в тому числі ускладнені, є важливим засобом експресивності, тобто можуть виражати або викликати різного роду емоції, оцінки та асоціації.

Емоційними є присудки у т.зв. «неграматичних формах».  Експресивність таких присудків має розмовний характер і підтримується їх семантичною розпливчастістю. Порівняймо:

• присудок, виражений присудковим словом: А с судна тим часом до Ягнича нігугу (О. Гончар);
• присудок, виражений вигуком: Не одна тихенько від матері, по п’ятінкам пряла на свічечку, щоб Кость її узяв. А Кость і овва! (Г. Квітка-Основ’яненко);
• присудок, виражений сполученням часток: Сама ж – так ну! Виряжена, неначе міщанка (Г. Квітка-Основ’яненко);
• присудок, виражений полісемантичним інтер’єктивованим словом раз: Вона пантерою заходить, Тарасу в спину поціля… Уже кинджали над головою… Але Зарема в двері: раз! І панна скрикнула од болю (В.Сосюра).

Динамічним роблять мовлення, передають високе почуттєве напруження прості дієслівні присудки усно розмовної форми, що ускладнюються й емоційно підсилюються частками, наприклад: Прокляті вітри роздулися, А море з лиха аж реве… (І. Котляревський); А сльози так і капають на ту пшеницю (О. Стороженко).

Відтінок розмовності, особливої стилістичної виразності прості присудки, ускладнені за рахунок наказової форми дієслова та різного роду повторів, наприклад: Один молодший лейтенант візьми і похвалися (О. Ковінька).

Таким чином, у простому неускладненому реченні до граматичної основи може входити простий дієслівний, інфінітивний, нульовий  чи вигуковий присудки. Структура простого дієслівного присудка може ускладнюватися, що надає реченню розмовний характер та підсилює його експресивність.