Перший сніг у моєму місті Нарешті настала зима. Ми так давно чекали на неї. Усі приготувалися до її приходу, але вона, як завжди, прийшла несподівано. Зранку, прокинувшись, я, як зазвичай, подивилася у вікно – і здивувалася. Замість сірої і похмурої осені я побачила білий пейзаж навколо. Вночі, поки всі спали, випав перший сніг. Напевно, він йшов усю ніч, бо його насипало дуже багато. Усе навкруги побіліло: земля, будинки, дерева – увесь світ наче вкрився білим покривалом. Яка гарна моя вулиця. Я стою біля під`їзду будинку і милуюся нею. Навкруги тиша. Дивишся, дивишся навколо, і дух захоплює від цієї краси. А під ноги собі глянь! Неповторно витончений малюнок створили на білому снігу сліди птахів та людей. Я дивлюсь у вікно – і дух захоплює. Який подарунок природа зробила для нас напередодні Нового року! Мені навіть не віриться, що десь далеко – далеко є такі країни, де люди ніколи не бачили білого, пухнастого снігу, не могли відчути його аромату та свіжості. Дуже рідко можна побачити перехожих. Вони усі йдуть, не квапляться, насолоджуються дивовижною погодою. Скрип снігу, легкий морозець, пар з рота… Напевно, саме в ці моменти народжуються у поетів вірші, бо зимова природа надихає для написання. Вікна будинків світяться затишним світлом. Люди зайняті домашніми справами: хтось готує вечерю, хтось займається по домогосподарству, а хтось, як і я, милується красою зими. Ось знову іде сніг: м’який, пухнастий, крихкий. Вулиця ще більше гарнішає, стає наче у казці. На моїй душі стає так приємно і спокійно, що хочеться лише йти та йти уздовж цієї краси. Перший сніг завжди величний та запам’ятовується надовго, це завжди незабутнє та краще враження від цієї славної пори року – зими!
