* * *
Стомлюєшся говорити з людьми.
І хочеш мовчати, мовчати, мовчати!
Пересипати пахощі саду,
думки про море, трави шарудіння.
Стомлюєшся відсотувати людські скорботи,
Усі дрібниці,
що є існуванням нашого тіла.
Замкнений в ґрати своїх знайомств,
любов’ю сповнюєшся до незнайомих,
та стома…
І тут облягає стома важким чатуванням.
19.02.01.
| 
