Рецензія на твір Марії Матіос «Солодка Даруся»

Ірен Роздобудько «Пастка для жар-птиці»

«Пастка для жар-птиці» це детективний роман, головною героїнею якого є Віра, вона працює на телебаченні, життя її вже більш-менш склалося, аж раптом в ресторані-кав’ярні на неї натрапляє Ліліана Полозкова, яка працює редактором відділу західної культури інформаційної агенції і пропонує Вірі нову роботу, також Ліліана зауважує, що десь бачила Віру, але Віра ніяк не пригадує, де вони могли зустрітися. Віра довго не думаючи погоджується на нову роботу, так вона потрапляє до нового колективу. Про кожного з нових колег Віра складає певні враження, занотовуючи їх до блокнота. Разом з вірою працюють Ярослава (нервова красуня з ознаками прихованої стервозності), Заріна (мовчазна, інтелігентна провінціалка), Аліна(смаглява Барбі) та Вовчик (типічна секретарка, але чоловічого полу).

Загальні методичні рекомендації щодо вивчення типів присудків у середній школі

Синтаксис відіграє важливу роль у формуванні комунікативних умінь та навичок учнів. Засобами синтаксису формується мовна особистість, розвиваються інтелектуальні, духовні, естетичні якості.

Знання з синтаксису закладаються початковою школою, розширюються у 5 класі. Систематичне навчання цього розділу граматики здійснюється з 7-го класу, а поглиблене вивчення починається з 8-го класу.

При вивченні простого речення треба брати до уваги, що воно передає відносно просту думку, ускладнення і поширення якої може відбуватися за рахунок однорідних членів речення, відокремлень. Засобами інтонації передається емоційність висловлювання. За допомогою логічного наголосу та порядку слів підвищується точність і виразність мовлення.

Поняття про складний присудок

Л.А. Булаховський наголошував на тому, що сучасна мова характеризується тим, що «присудок набирає властивості включати в свій склад чимраз більше слів. Мислення відбувається не стільки парами слів, скільки цілими розгорненими словесними групами – комплексами: Буде змушений упасти мертвим хижий птах».

Можна констатувати, що в сучасному українському мовознавстві численні дискусії викликає питання про складний присудок, яке в шкільному курсі навіть не розглядається окремо через важкість і теоретичну невизначеність.

Складений іменний присудок

 Складений іменний присудок є двокомпонентною конструкцією, утвореною з дієслова зв’язки та іменної частини. Іменна частина є носієм лексичного значення присудка. Дієслово-зв’язка служить засобом граматичного зв’язку присудка з підметом і передає граматичні значення способу, часу, особи чи роду, числа.

Постає пистання про граматичну роль відмінкових закінчень і прийменників, що входять до складу присудка. І.Р. Вихованець вважає, що їх роль важлива у вираженні узагальнених значень присудка, оскільки «вторинна індивідуальна предикативна функція» словоформи «не відповідає категорії відмінкового значення і перебуває в синтаксичній сфері дієслова», у яку її переводить дієслівна зв’язка . Однак М.Я.Плющ слушно зазначає, що в складеному іменному присудку саме відмінкові форми виражають предикативні відношення між підметом і присудком. Зв’язка тільки конкретизує ці відношення в плані часу, модальності й особи.

Складений дієслівний присудок

Присудок, що виражений сполученням дієвідмінюваного допоміжного дієслова й інфінітива, називається складеним дієслівним,  наприклад: Цієї ночі Черниш довго не міг заснути (О. Гончар); Але потім він став заспокоюватися (Г. Тютюнник).

Учені (І.Р.Вихованець,  К.Г. Городенська,  А.П. Загнітко, Б.М. Кулик та ін.) приділяють велику увагу випадкам розрізнення елементів складеного дієслівного присудка і другорядних членів речення.

Поняття про простий дієслівний присудок

Різновидами простого присудка виступають: дієслівний; інфінітивний; нульовий; вигуковий. Простий дієслівний присудок реалізується за допомогою відмінюваної дієслівної форми (теперішнього, минулого або майбутнього часу дійсного способу; складеною формою майбутнього часу, умовного способу; простої і складеної форми наказового способу), яка поєднує в собі лексичне і граматичне значення. Наприклад: Закучерявилися  хмари.  Лягла  в  глибинь  блакить…(П. Тичина); Одбивсь  в  озерах  настрій  сонця.  Снує  про  давнє  дим…  (П. Тичина); Я відкрию вам таємницю (Ю. Бедзик); А тепер будемо вечеряти разом (Ю. Бедзик); На місці вчительки я б тебе за такий зошит виставила з класу! (О. Донченко); А ти напиши про щось справжнє з життя нашого класу (О. Донченко); Хай потішається парубча (Ю. Бедзик).   

Простий дієслівний присудок може виражатися дієсловом бути в дійсному, умовному чи наказовому способі із значенням «бути в наявності, перебувати», наприклад: Був чудовий липневий ранок (М. Коцюбинський); За чверть години вони будуть дома (Ю. Бедзик); Ще є в людей такі серця! (А. Малишко).