Складений дієслівний присудок

Присудок, що виражений сполученням дієвідмінюваного допоміжного дієслова й інфінітива, називається складеним дієслівним,  наприклад: Цієї ночі Черниш довго не міг заснути (О. Гончар); Але потім він став заспокоюватися (Г. Тютюнник).

Допоміжним компонентом можуть виступати:

1. Фазові дієслова (дієслова із значенням початку, кінця, продовження дії тощо) почати, стати, взятися, прийнятися, заходитися, кинутися, пуститися, метнутися; кінчати, перестати, кинути, продовжувати, лишитися, зостатися, не переставати і подібні. Наприклад: Почало рясно осипатися на бульварах Києва жовтогаряче листя (С. Скляренко); До самого Києва Захар не переставав обмірковувати свою зустріч з Людмилою (І. Ле);  
2. Модальні дієслова (дієслова зі значенням можливості, неможливості дії, здатності до виконання дії, прагнення, бажання, процесів мислення і под.) могти, мусити, намагатися, намірятися, сміти, уміти, хотіти, бажати, любити, думати, наприклад: Незабаром сюди мав прийти учитель (Ю. Мушкетик); Наливайко ще з першого слова канцлера намагався не вслухатися в його повчання (І. Ле); Сонце збиралося сідати за стайню (М. Коцюбинський); Дід любив спати під дубом (О. Довженко).
3. Модально-предикативні прикметники типу здатний, згодний, ладнй, радий, повинен, спроможний, схильний і т.п. та дієприкметники типу змушений, зобов’язаний, покликаний і под., наприклад: Тихович не спроможний був відвести очей від того видовища (М. Коцюбинський). Такі прикметники й дієприкметники утворюють складений дієслівний присудок з участю дієслова-зв’язки бути у різних способові-часових формах (у теперішньому часі вона опускається).
4. Стійкі сполучення слів з модальним значенням типу виявити бажання, мати змогу, мати думку, мати можливість, мати намір, мати право, не в змозі, у змозі, не в силу, у силі і т.п. Сполучення не в змозі, у змозі, не в силі, у силі та ін., подібно до прикметників, утворюють складений присудок за допомогою дієслова-зв’язки бути. Наприклад: Ти матимеш змогу перевірити кожен мій запис (В.Собко); Хлопець дав згоду співати в заводськім хорі (І.Ле).

Отже, основним компонентом складеного дієслівного присудка виступає інфінітив. Інколи у цій функції вживаються семантично нерозкладні дієслівні сполучення типу вести бесіду, стати в допомозі, робити пересадку тощо: Феоген не має бажання вести бесіду з Сократом (Ю. Мушкетик); Я ладний був у кожну хвилину стати йому в допомозі (І. Ле); У Києві він мав робити пересадку на уманський поїзд (І. Ле) [19, с. 33].

Учені (І.Р.Вихованець,  К.Г. Городенська,  А.П. Загнітко, Б.М. Кулик та ін.) приділяють велику увагу випадкам розрізнення елементів складеного дієслівного присудка і другорядних членів речення.

Зокрема, у деяких реченнях присудком є тільки дієвідмінюване дієслово, а інфінітив є другорядним членом речення. Треба пам’ятати, що складений дієслівний присудок утворюють тільки дієслова із фазовим чи модальним значенням. Дієслова з іншим значенням допоміжним компонентом не виступають, а є самостійним членом речення – присудком, а інфінітив при них функціонує як обставина мети чи додаток: Я прийшла попросити пробачення (С. Собко).

У реченнях з інфінітивом – другорядним членом дія, виражена дієвідмінюваним дієсловом, і дія, виражена інфінітивом, є різночасовими: дія, названа дієвідмінюваним дієсловом, передує дії інфінітива. Часто ці два дієслова розділені обставиною місця чи напряму руху. Наприклад: Ніщо не заважало сталеварові стежити за піччю (І. Ле). Дія слова заважало характеризує підмет ніщо, дія ж, позначена інфінітивом стежити, відноситься до діяльності сталевара. Відповідно присудком виступає тільки дієслова не заважало, інфінітив стежити  є додатком.

Іноді речення, у якому дієвідмінюване дієслово й інфінітив є різними членами речення, можна перетворити на складнопідрядне, наприклад: Перед від’їздом у подорож Захар зайшов у цех попрощатись (І. Ле) і Перед від’їздом у подорож Захар зайшов у цех, щоб попрощатись. Речення із складеним дієслівним присудком у складнопідрядне не трансформуються.

Наступний спосіб розмежування складеного дієслівного присудка і простого дієслівного присудка та додатка, вираженого інфінітивом, є здатність інфінітива перетворюватися на віддієслівний іменник. Порівняймо: Дочка вечерять подає (Т. Шевченко) і Дочка вечерю подає.

 Отже, складений дієслівний присудок утворюють особова форма дієслова та форма інфінітива. Лексичне і граматичне значення в такому присудку подається розчленовано, при цьому допоміжний компонент передає граматичне й частково лексичне.