ФІЛОЛОГ МЕГІ
Пятница, 29.03.2024, 02:59
Меню сайту

Форма входу

Категорії розділу
Художні фільми [3]
Посилання на скачування художніх фільмів. Заархівовані фільми
Документальні фільми [1]
Посилання на скачування й архівовані художні фільми
Українські мульфільми [4]
Посилання на скачування й заархівовані українські мультфільми

Пошук

Міні-чат

Наше опитування
Яку спеціальність я хотів би отримати?
Всього відповідей: 118

Опитування
Де вища освіта краще: в Україні чи за кордоном?
Всього відповідей: 76

Друзі сайту
Офіційний сайт Макіївський економіко-гуманітарний інститут Найкращі друзі нашого сайту ЗНО без проблем

Головна » Файли » Художні й документальні фільми » Українські мульфільми

Іванко та воронячий цар
16.12.2012, 11:44

Іванко та воронячий цар

     Жив якось на білому світі чоловік та звали його Степаном. Та не було в нього нічого, крім  тісної хати, ділянки городу та старої кобили. І ще була в нього жінка з цілою аравою дітей, котрі постійно пищали, кричали та просили їсти.

Пішов колись цей бідолаха у поле та взяв із собою старшого сина Іванка. Стали вони землю орати. Лише взялись за роботу, запрягши кобилу, як небо над ними потемніло, ніби ніч наступила. Підняв старий голову  поглянути, що це за хмара небо закрила та побачив над собою великого птаха. Дзьоб у птаха, як спис гострий, кігті, як крюки, а крила такі величезні, що сонце закрили.

Злякались бідні люди. А птах сів на поле та й накрив батька, сина, кобилу і плуг. Та  ще більше злякався бідний чоловік, коли птах заговорив чоловічою мовою:

    - Віддай, чоловіче,  свого сина, нехай він мені – царю воронів, послужить. Буде                       він діток моїх маленьких бавити та грати з ними.

 Задумався Степан: що робити? Дітей в нього ще багато, та страшно сина воронові віддавати. Потрібен йому помічник: хто допоже сім’ю годувати?

А птах підганяє:

         - Ти довго не думай. Поверну тобі сина через десять років та й нагорожу його по-царськи. А відмовишся, то я тебе заберу та зруйную все твоє господарство.

          Що робити бідному чоловікові? Віддав він страшному птаху свого Іванка. Схопив величезний Ворон-цар хлопця  та й злетів з ним до сонця. Поніс він його в своє вороняче царство за тридев’ять земель, далеко на північ, до великої срібної гори.

            Важка праця дісталась Іванкові: вставав раніше від сонця – треба було готувати їсти молодим воронятам, та й лягав дуже піздно, доводилося співати колискові пісні. Крім того він кожен день прибирав за воронятами, слідкував за ними, щоб не поранились, щоб не хворіли. Гуляв Іванко з ними в царскій садибі, грався в хованки, вигадував він їм казки та розповідав про людське життя.

Багатий та гарний був замок у царя воронів. Безліч в ньому було кімнат та зал. Були золоті та срібні кімнати. Всюди побував Іванко, не дивувався він з цих багатств.  Але  були й такі кімнати, в котрі  не пускали його ворони. Закриті вони були на замки, а ключ зберігав сам Ворон-цар.

Одного разу, коли Іванко грався з молодими воронятами у садку, побачив він старого ворона зі зламаним крилом. Пожалів хлопець ворона, взяв на руки та й заговорив з ним:

-         Що сталося з тобою? Як тобі допомогти?

-    Врятуй мене, Іванку, розсердився на мене цар та вигнав. Зламав він мені крило та обіцяв вбити, заборонив він усім допомагати мені.

-         Добре, допоможу тобі. Сховаю.

-         Послухай хлопче. Принеси мені води, що ллється з джерела серед саду. Вона жива. Лише це врятує мені життя.

Іванко допоміг старому воронові. Він сховав та виходив птаха. З вдячності ворон вивчив хлопця грамоті, навчив писати та читати. Вони потоваришували й багато часу проводили разом, коли Іванко був вільний від роботи.

Одного разу,  увечері старий ворон розповів, за що розсердився на нього цар та за що намагався покарати:

- Давно, коли людей ще не було на білому світі, коли на землі панували великі тварини, захотів Ворон-цар захопити небесне царство та пішов війною на Небесну Фею. Довго йшла та війна, захопив наш цар в полон дочок Феї: Річкову Фею, Польову Фею та Лісову Фею. Розгнівалася небесна володарка на воронячого царя,  вдарила блискавкою по його війську і розбила його вщент. Злякався наш цар та сховався від неї в своєму замку, і перестав високо літати. Перетворив він молодих фей в статуї, які стоять в саду і нікому про це не сказав. Тільки я про все знаю і Ворон-цар вирішив мене за це вбити.

Здивувався Іванко цій історії. Він давно зачарувався гарними статуями, що прикрашали сад. Багато часу проводив біля них. Захотів він спасти красунь-дочок Небесної Феї. Довго думав, як це зробити. Згадав він про живу воду, якою  врятував життя воронові і вирішив спробувати ще. Вночі, коли воронячого царя не було вдома та всі спали, Іванко прокрався в сад. Він приніс із собою живої води та облив статуї по черзі. Вони перетворились в білих голубок  і сказали своєму рятівникові:

-     Спасибі, Іванку. Ми тобі дуже вдячні. Зараз нам час летіти, але ми тобі віддячимо. Прощавай, Іванку.

Хлопець повернувся до себе і заснув. Воронячий цар так і не дізнався, що Іванко врятував полонянок.

Так йшли роки, ріс Іванко у воронячому маєтку. Вирощував він нові виводки воронят.

Вийшов час служби в царя. Став хлопець збиратися додому. Говорить йому старий ворон:

-     Коли прийдеш до царя, то буде він тобі пропонувати багатство та скарби. А ти не погоджуйся, скажи йому, щоб подарував тобі те , що він під подушку кладе, коли спать лягає.

-     Добре . Друже, ти підеш зі мною додому? Тобі нічого тут робити самому. А разом нам буде добре.

-         Гаразд хлопче. Але зроби так, як я сказав.

Прийшов Іванко до воронячого царя та й каже:

-         Царю! Вийшов мій час служби в тебе. Відпускай мене додому!

-     Добре. Ти багато працював у мене, ти виростив гарних воронят, я дуже вдячний тобі. Вибирай що хочеш, все що забажаеш – все віддам.

-         Спасибі Царю. Віддай мені те, що ти кладеш під подушку, коли лягаєш спати.

Став воронячий цар відмовляти хлопця та обіцяти йому скарби:

-         Я дам тобі стільки волів та золота, скільки вони зможуть повезти.

-         Ні. Дай мені те що ти кладеш під голову, коли лягаєш спати.

-         Бери все, що є в моїх палатах!

Але хлопець не погоджувався.Що було робити царєві? Царське слово міцніше за камінь – треба виконувати обіцянку. Вийняв він маленький млинок для кави та й віддав його хлопцеві. А потім закричав:

-     Ось тобі те, що ти забажав. Забирайся звідси, доки я не передумав та не виклював тобі очі.

-         Прощавай, царю!

Поклав Іванко млинок у сумку. Забрав він  старого ворона та й кинувся бігти геть з воронячого царства. Дуже розгніваний був Ворон-цар. Цікаво йому було, хто ж розповів хлопцеві про млинок. Бо цей млинок  чарівний та може виконувати будь-яке бажання. Пішов цар гуляти по саду і побачив, що зникли його полонянки – дочки Небесної Феї. Зрозумів він, що це старий ворон розповів Іванкові про них та про чарівний млинок. Дуже розлютився воронячий цар і вирішив покарати хлопця. Кинувся птах за ним навздогін.

Іванко йшов по полю, коли побачив велику хмару, котра гналась за ним. Зрозумів він, що це воронячій цар женеться. А сховатися ніде! Аж раптом перед ним з’явилась чарівна красуня – Польова Фея.

-     Здрастуй, Іванку. Впізнаєшь мене? Ти врятував мені життя, а зараз я тобі допоможу.

-         Спасибі тобі. Ворон-цар женеться за мною.

Польова фея накрила хлопця чарівним покривалом і він став невидимим. Вона провела його до кінця поля. Воронячий цар політав, політав над полем та, не знайшовши Іванка, повернувся назад.

А  хлопець далі продовжив свій шлях додому. Він довго йшов по дорозі доки не дійшов до величезної річки, яка перекрила йому шлях.

Тут Іванко знову побачив, що за ним летить воронячій цар.  Хлопець злякався, але перед ним з’явилась чарівна фея.

-      Здрастуй, Іванку. Я Річкова Фея. Колись ти врятував мене. Як я можу тобі допомогти?

-         Здрастуй, Феє. Злий Ворон-цар наздогоняє мене. Сховай мене, будь ласка!

Фея накрила Іванка хвилею та забрала його з собою. Воронячий цар політав, політав над річкою, та не знайшовши нікого, повернувся назад. Річкова Фея привезла хлопця до лісу, за яким знаходився його рідний дім, і попрощалася з ним. Іванко, ввійшовши до лісу, попрямував додому.

Але знову він побачив величезну хмару, яка летіла за ним. Ворон-цар вже збирався схопити Іванка, але його сховала Лісова Фея, накривши зеленими гілками. Грізний птах розізлився,  зрозумівши, що його дурять. Став він виривати дерева з землі, шукаючи своїх ворогів. Чим більше гнівався ворон, тим більшим він ставав. Виріс до неба Ворон-цар, уперся в хмари. Потемніло небо, загриміло, стали збиратися хмари. Заіскрились блискавиці і вдарили в саме сердце величезного ворона. Не витримав птах і помер, розсипався на дрібні шматочки. І тут з'явився Іванко посередині лісу разом з Лісовою Феєю.

-         Спасибі тобі, Феє, ти врятувала мені життя. Я вас ніколи не забуду.

-     Ні, Іванку. Це завдяки тобі ми вільні. Пам’ятай це. Ти допоміг подолати воронячого царя.

Іванко подякував феї за допомогу та разом з вороном попрямував додому. В руках він тримав чарівний млинок, а на плечі у нього сидів старий мудрий ворон.Вдома на нього чекали його сім’я та нові пригоди. 

 

Категорія: Українські мульфільми | Додав: icaphilolog | Теги: український мультфільм, філолог мегі, українські народні казки, іванко та воронячий цар
Переглядів: 996 | Завантажень: 27 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright КAFUKRFIL © 2024
Конструктор сайтів - uCoz