Холодна кава на столі, Шепоче вітер десь у полі, Царівна біла на землі розкинула свої долоні, Одне торкання і усі – у кришталевому полоні. Кров застига в її володінні, Крига в душі – залізне тяжіння, Кожну клітинку пронизує скло, В кожну частинку воно увійшло, Тільки звук серця – ледь чутне биття, Ще одна прірва в книзі життя. Свідомість порожня, крок – і нема Болю і смутку. Мужність німа. Вітер і сніг в божевільнім танку, Ще один захід зимового ранку.
